Заповіт є одностороннім правочином, що спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно ч. 3 ст. 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (заповіт подружжя)
1. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом (ч.2 ст. 1223 ЦК України).
2. Ключовим моментом при створені заповіту є волевиявлення особи, яке включає в себе вільне (без будь-якого тиску) вираження її волі щодо укладення правочину; бажання настання наслідків, що обумовлені правочином; можливість ознайомитися із змістом складеного правочину; підписання правочину.
3. За життя заповідач може в будь який час скасувати заповіт, змінити його або скласти новий заповіт.
4. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
5. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб, або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
6. Розпорядження, згідно заповіту, спадкоємці набувають після відкриття спадщини, а не з часу посвідчення заповіту.
7. Недодержання сторонами або стороною в момент здійснення правочину вимог встановлених ст. 203 ЦК України, має наслідком визнання правочину недійсним. Право на пред’явлення позову про визнання заповіту недійсним виникає лише після смерті заповідача.
Comments