Відчуження частки у статутному капіталі ТОВ - чи потрібна згода другого з подружжя?

ВІДЧУЖЕННЯ ЧАСТКИ (ПРОДАЖ / ДАРУВАННЯ) У СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ ТОВ: ЧИ ПОТРІБНА ЗГОДА ДРУГОГО З ПОДРУЖЖЯ?

У 2021 році Велика палата ВСУ відступила від висновку про отримання згоди другого з подружжя на відчуження частки в статутному капіталі. Дивіться відео до кінця та давайте розберемося, коли потрібна така згода та які є загрози для контрагента у разі її відсутності.

Варто зазначити, що відносини щодо майна господарського товариства, до яких в тому числі належить і товариство з обмеженою відповідальністю, регулюються нормами Цивільного та Господарського Кодексів України та Законом України «Про господарські товариства». Згідно норм чинного законодавства України, господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, а також товариство є власником, в тому числі майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність як вклад до статутного капіталу, а відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, в тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Відповідно до ст. 65 Сімейного Кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Частки кожного з подружжя у спільній сумісній власності є невизначеними, але презюмується, що вони є рівними, якщо інше не буде встановлено домовленістю. За загальним правилом, дії одного з подружжя щодо володіння та розпорядження спільним майном розглядаються як дії подружжя, адже майно належить подружжю на праві власності без визначення часток, тому розпорядження здійснюється в обсязі майна загалом, а не його окремої частки.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, крім випадків, коли договір виходить за межі дрібного побутового, а це договори, які потребують нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, згода на укладення яких надається у письмовому вигляді (у деяких випадках має бути нотаріально засвідчена).

При розгляді справ даної категорії важливе значення також має судова практика як джерело права, оскільки правові відносини на стику корпоративного та сімейного права не є чітко регламентовані законодавчими положеннями і в даному випадку важливі наступні правові позиції Верховного Суду України:

1. Власником майна, переданому товариству засновниками і учасниками є саме товариство, а вклад до статутного капіталу господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2. При переданні коштів та/або майна одним із подружжя та переході його у власність підприємства, в іншого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги (при поділі майна), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

3. Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст. ст. 116, 147 Цивільного Кодексу України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї.

4. Дії пов’язані зі зміною засновників, учасників підприємств і з розпорядженням майном підприємства в процесі здійснення ним господарської діяльності, згоди іншого з подружжя, який не є учасником чи засновником приватного підприємства, не вимагається, оскільки відповідно до положень ст. 65 СК України вважається, що подружжя діє за взаємною згодою

5. Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа – контрагент за таким договором, діяли недобросовісно. Зокрема, якщо третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Останньою по цій категорії справ є правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 29 червня 2021 року, згідно якої:

6. Верховний Суд України відступив від висновку, згідно з яким частка у статутному капіталі приватного підприємства, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути відчужена одним із них без згоди іншого, шляхом уточнення, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи контрагента за таким договором.

Цією ж Постановою були сформовані і інші правові позиції, що мають суттєве значення при розгляді даної категорії справ:

1. Дружина/чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

2. Справи в спорі про визнання недійсним укладеного одним з подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися господарським судом.

У підсумку, передаючи об’єкти права спільної сумісної власності до статутного капіталу юридичної особи, один із подружжя набуває комплекс правомочностей, які в сукупності є корпоративними, а такі є неподільними за змістом і в повному обсязі можуть належати лише тому з подружжя, який є учасником юридичної особи корпоративного типу. Відповідно, учасник такої юридичної особи має право на розпорядження комплексом належних йому корпоративних прав самостійно.

Але, як вбачається із аналізу існуючої судової практики:

- зазвичай згода другого з подружжя не потрібна для відчуження частки у статутному капіталі ТОВ, окрім договорів, які потребуються нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації;

- якщо контрагент за договором про відчуження частки у статутному капіталі знає, або не може не знати, що ці кошти та/або майно перебувають у спільній сумісній власності та відчужується без згоди другого з подружжя, це може слугувати підставою для визнання такого договору у судовому порядку недійсним.

Тому, з метою запобігання визнання таких договорів, за позовом сторони договору чи зацікавленої особи, у судовому порядку недійсними, з підстав відсутності згоди другого з подружжя, така згода у письмовому вигляді може бути доцільною.